65032, пр-т. Шевченка, 4, м. Одеса, Україна

Паспорт області

Символіка області
Герб регіону

Прапор регіону

Дата утворення області: 27 лютого 1932 року

Керівництво області

Голова обласної державної адміністрації

   Гриневецкий

Гриневецький Сергій Рафаїлович

1957 року народження,

освіта вища, закінчив Одеський технологічний інститут холодильної промисловості у 1979 році, спеціальність: холодильні та компресорні машини і установки – інженер-механік; закінчив Українську ордену Трудового Червоного Прапора сільськогосподарську академію у 1985 році, спеціальність: механізація сільського господарства –інженер-механік.

На посаді з 27 листопада 2020 року


Голова обласної ради

     Діденко

Діденко Григорій Віталійович

1978 року народження,

освіта вища, закінчив Карпатський університет імені Августина Волошина, спеціальність: «Фінанси та кредит».

На посаді з 04 грудня 2020 року


Одеський міський голова

Труханов

Труханов Геннадій Леонідович

1965 року народження,

освіта вища, закінчив Одеський вищий артилерійський командний ордена Леніна училище ім. Фрунзе, після закінчення якого отримав звання лейтенанта та здобув кваліфікацію інженера з ремонту та експлуатації автомобільної техніки; у 2006 році закінчив Київський національний університет внутрішніх справ, де здобув кваліфікацію юриста, у 2013 році завершив навчання в Одеському регіональному інституті державного управління Національної академії державного управління при Президентові України.

На посаді з 27 жовтня 2015 року.

 

Адміністративна карта області
Центр області – місто Одеса

 

 

 

 

Відстань від обласного центру до Києва

Залізницею, км

654

Автодорогами, км

489

Географічні дані

Територія області тис. км² /% території України

33,3 тис. км2 (5,5% території України)

Межує із Вінницькою, Кіровоградською, Миколаївською обл., республікою Молдова та Румунією.

Коротка історична довідка

Систематичне заселення та господарське освоєння території, на якій розташована Одеська область, відбувалось з початку ХІХ ст. До середини 30-х років ХІХ ст. переселенський рух носив в основному землеробський характер, однак швидке зростання міст та зменшення вільних резервів державних земель посилили роль неземлеробського міграційного руху в міста.

У першій половині ХІХ ст. північно-західне Причорномор’я виконувало функції транзитної території, якою проходив на експорт хліб. Завдяки своєму унікальному економіко- географічному положенню Одеса перетворилась на головний порт з вивозу зерна, який уже в середині ХІХ ст. за обсягами перевищив вантажообіг Петербурзького порту.

Багато нинішніх особливостей Одеської області обумовлені специфікою її історичного розвитку. Гостра потреба у робочих руках на незасвоєних територіях призвела до різних послаблень для бажаючих оселитися тут. Приваблені пільгами, у Причорномор’я потяглися й іноземці – болгари, німці, гагаузи, албанці. Дароване Одесі право «Порто-франко» стимулювало господарську активність нових жителів краю. Багаторічне спільне проживання представників різних народів і конфесій сприяло становленню неповторного менталітету одеситів, у якому ділова ініціативність поєднується з національною і релігійною толерантністю. Необхідно відзначити, що ці риси властиві жителям Одеської області й сьогодні.

Надзвичайно важливим чинником, який сприяв господарському освоєнню та заселенню краю, було будівництво на території нинішньої Одеської області залізниць. Цей фактор разом з наявністю різних видів сільськогосподарської сировини мав вирішальний вплив на швидкий розвиток обробної промисловості Одеси. Наприкінці ХІХ ст. в Одесі було майже 500 промислових підприємств, на яких працювало 16 тис. робітників.

Будувались вовняні фабрики, було налагоджено виробництво канатів, розвивався рибний промисел, виноробство, борошномельне виробництво, сільськогосподарське машинобудування. Швидкими темпами розвивався морський порт.

Збільшення робочої сили мало вирішальний вплив на зростання міських поселень та портових центрів. Вздовж торгових трактів виникали невеликі міські поселення, які набували функцій місцевих центрів торгівлі зерном. В них також починають розвиватися різні ремесла, а в деяких з’являються фабрично – заводські підприємства (Балта, Ананьїв та ін.). На початок ХХ ст. Одещина характеризувалась суцільним заселенням з відносно рідкою мережею міських та сільських населених пунктів.

Історія власне Одеської області почалася у лютому 1932 року, коли 4-а позачергова сесія ВУЦВК прийняла рішення про введення нового адміністративно-територіального розподілу в Українській РСР. Однією з п’яти новостворених областей стала Одеська область. Утім, тоді вона мала зовсім інші межі. Досить сказати, що в її складі було чотири міста обласного підпорядкування – Одеса, Зинов’євськ (нині – Кропивницький), Миколаїв і Херсон. По суті область охоплювала територію, що сьогодні називається Українським Причорномор’ям.

Лише у 1954 році, після численних перекроювань меж, Одеська область набула своїх нинішніх обрисів.

Основні туристичні об’єкти

Аккерманська фортеця

Одеський національний академі́чний театр опери та балету

Потьомкінські сходи

Куяльницький лиман

Тилігульський регіональний ландшафтний парк

Одеський ботані́чний сад

Демографічні дані

2019 р.

2020 р.

Всього наявного населення, тис. осіб/% населення України

2377,2/5,7

2370,1/5,7

(станом на 01.12.20)

Частка міського населення, %

67,2

*

Частка сільського населення, %

32,8

*

Середній вік населення (років):

71,4

*

чоловіки

66,5

*

жінки

76,2

*

Народжуваність, тис. осіб

20,9

18,9

(станом на 01.12.20)

Сумарний коефіцієнт народжуваності
на 1 жінку

1,328

*

Смертність, тис. осіб

33,1

30,8

(станом на 01.12.20)

Природний приріст населення, тис. осіб

-12,2

-11,9

На 1000 осіб наявного населення

міська місцевість

1597,0

1575,4

(станом на 01.11.20)

сільська місцевість

780,2

784,8

(станом на 01.11.20)

Сальдо міграції, тис. осіб

5,3

4,8

(станом на 01.12.20)

Рівень зайнятості населення (вік 15–70 років), (у % до всього населення відповідного віку)

58,3

57,0

(станом на 01.10.20)

Рівень безробіття (вік 15–70 років), (у % до всього населення відповідного віку)

5,9

6,9

(станом на 01.10.20)

Пенсіонери, тис. осіб

522,6

*

Адміністративно-територіальний устрій

Районів

7

Населених пунктів всього

1 175

Територіальних громад
у тому числі:

91

міських

19

селищних

56

сільських

1100

Найбільші громади (тис. жит.):

Одеська територіальна громада

1 017,8

Чорноморська територіальна громада

71,7

Ізмаїльська територіальна громада

71,3

Білгород-Дністровська територіальна громада

48,7

Органи місцевого самоврядування

Районних рад

7

Районних у містах рад

Міських рад

19

Селищних рад

25

Сільських рад

47

Склад обласної ради (депутатів)

84

%

осіб

ПОЛІТИЧНА ПАРТІЯ «ОПОЗИЦІЙНА ПЛАТФОРМА – ЗА ЖИТТЯ»

28,57

24

ПОЛІТИЧНА ПАРТІЯ

«СЛУГА НАРОДУ»

19,05

16

Політична партія «ДОВІРЯЙ ДІЛАМ»

13,10

11

ПОЛІТИЧНА ПАРТІЯ

«ЄВРОПЕЙСЬКА СОЛІДАРНІСТЬ»

11,90

10

Політична партія

«За Майбутнє»

11,90

10

Всеукраїнське об`єднання «Батьківщина»

8,33

7

ПОЛІТИЧНА ПАРТІЯ

«ПАРТІЯ ШАРІЯ»

7,14

6

Всього депутатів місцевих рад

2497

із них: за суб’єктами висування

%

осіб

ПОЛІТИЧНА ПАРТІЯ «ОПОЗИЦІЙНА ПЛАТФОРМА – ЗА ЖИТТЯ»

19,78

494

ПОЛІТИЧНА ПАРТІЯ

«СЛУГА НАРОДУ»

16,66

416

Політична партія

«За Майбутнє»

14,10

352

Політична партія «ДОВІРЯЙ ДІЛАМ»

8,53

213

ПОЛІТИЧНА ПАРТІЯ

«ЄВРОПЕЙСЬКА СОЛІДАРНІСТЬ»

6,65

166

Політична партія Всеукраїнське об`єднання «Батьківщина»

11,13

278

Політична партія «НАШ КРАЙ»

4,73

118

ПОЛІТИЧНА ПАРТІЯ

«ПАРТІЯ ШАРІЯ»

0,60

15

Політична партія

«Перемога Пальчевського»

0,36

9

Політична партія «Сила і Честь»

0,36

9

Аграрна партія України

0,16

4

Політична партія

«Громадянська позиція»

0,16

4

Партія Пенсіонерів України

0,16

4

ПОЛІТИЧНА ПАРТІЯ «НАШІ»

0,12

3

ПОЛІТИЧНА ПАРТІЯ «РАЗОМ СИЛА»

0,12

3

Політична партія «РОЗУМНА СИЛА»

0,12

3

Політична партія «Сила людей»

0,12

3

Українська морська партія

Сергія Ківалова

0,12

3

Партія «За Права Людини»

0,08

2

Самовисування

15,94

398

Транспортна

інфраструктура

Залізничні колії, тис. км

10 441

Автошляхи, тис. км

8 300

Аеропорти, одиниць

2

Порти:

8

– морські

7

– річкові

1

Освіта

2019

2020

Кількість закладів дошкільної освіти

751

*

Кількість закладів вищої освіти

22

*

Кількість закладів загальної середньої освіти

803

*

Кількість закладів професійно-технічної освіти

36

*

Охорона здоров’я

Всього медичних закладів, одиниць

82

*

Ліжковий фонд, тис. одиниць

17,6

*

Забезпеченість лікарняними ліжками на 10 тис. населення, одиниць

*

Чисельність лікарів, тис. осіб

11,31

*

Санаторії-профілакторії, одиниць

640

*

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Без урахування зубних лікарів

*Інформацію буде надіслано додатково згідно з термінами надання щорічної статистичної інформації