Інформація відділу з питань природокористування апарату Одеської обласної ради

Географічне положення Одещини та її природний потенціал

Одеська область – приморський і прикордонний регіон України, розташований на крайньому південно-заході країни, з територією 33,4 тис. кв. км. і з населенням 2,6 млн. чоловік.

По території області проходять державні кордони України з Румунією і Молдовою. На півдні область своєю окраїною виходить до Чорного моря. Довжина морського і лиманного узбережжя від гирла ріки Дунай до Тилігульського лиману досягає 300 км.

Тепле море, лікувальні грязі, мінеральні води, морські пляжі створюють винятково високий рекреаційний потенціал Одещини. У пониззі великих річок (Дунай, Дністер) і лиманів, на морських узбережжях і в шельфовій зоні розташовані високо цінні й унікальні природні комплекси, водно-болотні угіддя, екосистеми, що формують високий біосферний потенціал регіону, який має національне і міжнародне, глобальне значення.

У межах області розташовані 1134 малих річок і струмків, 15 прісноводних та морських лиманів (найбільші з них Дністровський, Тилігульський, Хаджибейський, Алібей, Бургас, Будакський, Куяльницький, Кучурганський), 68 водосховищ, 45 озер, у тому числі 8 Придунайських озер: Ялпуг, Кугурлуй, Катлабух, Китай, Сасик, Кагул, Картал, Саф’яни.

Біологічне та ландшафтне різноманіття

Одеська область відрізняється багатством видового різноманіття диких тварин, що обумовлено різноманітністю кліматичних, геоморфологічних та екологічних умов. Використання мисливських тварин здійснюється користувачами мисливських угідь, кількість яких в області становить 51, а закріплена площа угідь – 2,5 млн. га. За даними обліку чисельності мисливських видів тварин їх кількість в останні кілька років залишається стабільною. Завдяки багатству водних об’єктів область займає друге місце в Україні за обсягами вилову риби та морепродуктів і є найперспективнішим та найважливішим рибогосподарським регіоном держави. Основу промислу прісноводних видів риб складає карась, лящ, товстолобик, піленгас і окунь. Разом з тим, незважаючи на значну кількість рибодобувних підприємств, в області спостерігається тенденція зниження вилову риби у внутрішніх водоймах. Для відновлення промислової іхтіофауни водоймищ потрібен розвиток аквакультури.

З метою охорони, збереження та відтворення рідкісних і зникаючих видів рослин і тварин відповідним рішенням обласної ради від 18.02.2011 № 90-УІ затверджено Перелік видів тварин і рослин, які підлягають особливій охороні на території Одеської області та Положення про нього.

Найбільш цінні та важливі для підтримання екологічного балансу в регіоні природні території включені в природно-заповідний фонд області, який станом на 2015 рік має в своєму складі 123 території та об’єкти, що займають 150842,927 га території області або 4,57 %. В структурі природно-заповідного фонду знаходяться: 1 біосферний заповідник, 2 національних природних парки, 2 регіональних ландшафтних парки, 39 заказників, 49 пам’яток природи, 4 заповідних урочища і 24 парки-памятки садово-паркового мистецтва, а також ботанічний сад і зоопарк.

Основні екологічні проблеми, які існують в Одеській області

Зсувні процеси

В Одеській області розповсюджені зсувні процеси, що викликають руйнування споруд, втрати цінних сільськогосподарських земель. Особливе місце в розвитку зсувів займає морське узбережжя та схили лиманів. Площа зсувонебезпечних ділянок становить майже 20% території області.

Найбільш великі й небезпечні зсуви розвиваються на узбережжі Чорного моря. Візуальне обстеження виявило значну (30,5%) їх активізацію. Найбільша активізація зсувних процесів проявляється на ділянці узбережжя моря між селом Крижанівка і Великим Аджалицьким лиманом. Тільки за 2007 р. у процесі активізації на морському узбережжі в зсувних процесів було вилучено з господарського освоєння приблизно 6027 м2 прибровної частини плато, з них в селі Фонтанка – приблизно 2825 тис.м2 (46,9%).

Протизсувні заходи в області носять локальний характер і виконуються в останні роки тільки у разі аварійного стану споруд, руйнування транспортних мереж. Разом з тим, сучасний стан узбережжя, у першу чергу, в межах населених пунктів, вимагає термінового вжиття систематичних заходів для проведення будівництва, реконструкції або ремонту протизсувних споруд.

Куяльницький лиман

Куяльницький лиман належить до групи закритих лиманів і є одним із найстародавніших на території Північно-Західного Причорномор’я. Однак, сучасний екологічний стан Куяльницького лиману наближається до кризового, що обумовлено катастрофічним обмілінням водойми та річки Великий Куяльник, пов’язаного з цим збільшення солоності ропи, що є загрозою повного зникнення лиману та втрати запасів унікальних лікувальних грязей і ропи, а також своєрідної флори і фауни водойми.

З метою покращання екологічного стану та збалансованого використання водних ресурсів і земель водного фонду у басейні Куяльницького лиману, забезпечення відновлення його ландшафтного та біологічного розмаїття діє Регіональна програма збереження та відновлення водних ресурсів у басейні Куяльницького лиману на 2012-2018 роки. Програма передбачає комплекс невідкладних природоохоронних заходів на господарських об’єктах і в населених пунктах, які здатні вирішувати найгостріші екологічні проблеми, стабілізувати екологічну ситуацію в регіоні і створити передумови для її поступового покращення, підготувати документи для оголошення природної території курортом загальнодержавного значення та створення об’єктів природно-заповідного фонду.

В рамках програми у 2015 році завершено будівництво, введено в дію та успішно експлуатується гідротехнічна споруда для запуску морської води Одеської затоки в Куяльницький лиман під контролем провідних наукових установ.

Озеро Сасик

Озеро Сасик створено на місці колишнього солоного лиману Сасик внаслідок відокремлення його дамбою від Чорного моря і з’єднання з Дунаєм каналом для створення зрошувальної системи. Проте за жодним економічним параметром зрошувальна система не вийшла на проектний рівень. Економічний результат від зрошення не був досягнутий внаслідок деградації земельних ресурсів (засолення), а також постійно зростаючих витрат на вдосконалення проекту, які значно перевищили початкові, без того величезні капітальні вкладення. Через незадовільну якість води на поливних землях жодного разу не була досягнута проектна урожайність – економічна ефективність системи виявилася низькою, а капітальні й експлуатаційні витрати високими. З 2000 року зрошення земель з системи припинено. Верхів’я озера входить до складу Дунайського біосферного заповідника.

Сьогодні проблеми басейну озера Сасик – це комплекс проблем екологічного, соціального, економічного та санітарно-епідеміологічного характеру, які неможливо вирішити без здійснення комплексних заходів.

У 2015 році обласною радою було створено спеціальну робочу групу, яка з урахуванням узагальненого висновку Інституту проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України щодо недоцільності подальшого утримання озера Сасик в прісноводному стані та можливості його з’єднання з Чорним морем підготувала відповідні висновки і пропозиції, на підставі яких обласна рада прийняла рішення від 30 жовтня 2015 року № 1454-VI «Про відновлення екосистеми морського лиману Сасик та реабілітації прилеглих територій». В якості першочергового заходу передбачено у 2016 році розроблення першого етапу комплексного природоохоронного проекту «Відновлення екосистеми морського лиману Сасик шляхом будівництва з’єднувального каналу та реабілітації прилеглих територій», а саме – проекту будівництва з’єднувального каналу Сасик-Чорне море.

Тилігульський лиман

В останні роки різко погіршився стан екосистеми Тилігульського лиману, який входить до складу природно-заповідного фонду області – регіонального ландшафтного парку «Тилігульський», територіально розташований у межах Одеської та Миколаївської областей та тривалий час вважався найчистішим лиманом південного Причорномор’я. Сьогодні на перший план виступила проблема обміління, яка у свою чергу зумовлена комплексом проблем, переважно антропогенного характеру, серед яких: порушення зв’язку з морем, періодичні замори риби, поширення несанкціонованих звалищ побутових та промислових відходів, сміття, у т.ч. залишеного відпочиваючими, несанкціоновані багаття, неконтрольований, спонтанний розвиток туризму, хаотична забудова прибережної зони лиману, зокрема дачними ділянками, надмірне розорювання земель до урізу води, що сприяє потраплянню забруднюючих речовин в лиман, незаконний видобуток піску, вирубка лісу у верхній частині водозбору лиману, розорювання цінних степових ділянок на схилах та випалювання рослинності, зменшення поверхневого стоку через велику кількість несанкціонованих ставків, розташування фермерських господарств у береговій зоні, літніх таборів для худоби, що призводить до безперешкодного потрапляння забруднюючих речовин в лиман. Вказані проблеми спричиняють погіршення якості води та її евтрофікацію.

З метою усунення цих проблем у 2015 році обласною радою було створено робочу групу, якою ініційовано в якості першочергового заходу для покращення гідрологічного режиму лиману здійснення реконструкції з’єднувального каналу між Тилігульським лиманом і Чорним морем. За рахунок коштів обласного бюджету здійснено перший етап проектних робіт – виготовлено техніко-економічне обґрунтування «Розробка проектно-кошторисної документації з реконструкції з’єднувального каналу між Тилігульським лиманом і Чорним морем на території Комінтернівського району Одеської області».

Основні характеристики проектованого зєднувального каналу: довжина – 3500 м, глибина – 2 м, ширина – 30,0 м, водопропускна здатність – 34,5 м3/с. З каналу передбачається 3 водовипуски в прилягаючі озера пересипу. Планується збудувати морську гідротехнічну споруду для захисту каналу від занесення морськими відкладеннями загальною довжиною 320,0 м та шлюз двосторонньої дії з рибозахисними сітчастими касетами, та мостовим переходом для відпочиваючих.

Проблеми водопостачання в Придунайських населених пунктах області

Відсутність джерел водопостачання є основною причиною соціально-економічного напруження Придунайських населених пунктів області. Більшість сіл Татарбунарського, Кілійського та Ізмаїльського районів Одеської області користуються привізною водою або високо мінералізованою артезіанською водою, яка не відповідає гігієнічним нормативам.

Ситуація з централізованим водопостачанням сільських населених пунктів також є складною. Водопостачанням охоплено 57 % сільських населених пунктів, з них у 83% вода не відповідає вимогам державного стандарту “вода питна”. Більшість населених пунктів користуються привізною водою. Населення решти населених пунктів для питних потреб користуються місцевими джерелами – шахтними та трубчатими колодязями, саморобними каптажами, прирусловими копанками, свердловинами.

З метою налагодження належного водопостачання сільських населених пунктів, що користуються привізною та неякісною водою, для створення екологічно безпечних умов життєдіяльності населення та гарантованого водопостачання безводних та маловодних населених пунктів у 18 районах області проводяться заходи з будівництва групових і локальних систем водопостачання.

Екологічна політика Одеської обласної ради

Екологічна політика обласної ради базується на Стратегії державної екологічної політики України на період до 2020 року та спрямована на вирішення регіональних проблем екологічного напрямку, які отримали своє відображення у відповідних програмах, а саме:

1. Регіональна програма збереження та відновлення водних ресурсів у басейні Куяльницького лиману на 2012-2018 роки .

2. Регіональна програма розвитку водного господарства Одеської області на період до 2021 року.

3. Комплексна програма охорони довкілля, раціонального використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки в Одеській області на 2014-2019 роки.

4. Регіональна програма розвитку земельних відносин та охорони земель на 2016-2018 роки.

Видача дозволів на спеціальне водокористування

Відповідно до статей 81 та 49 Водного кодексу України до повноважень обласної ради належить видача дозволів на спеціальне водокористування з водних об’єктів місцевого значення, розташованих на території Одеської області.

Порядок видачі дозволів на спеціальне водокористування затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 13 березня 2002 р. N 321.

26 квітня 2012 року було прийнято рішення обласної ради № 448-VІ «Про Порядок розгляду документів, необхідних для прийняття рішень щодо видачі дозволів на спеціальне водокористування при використанні води водних об’єктів місцевого значення на території Одеської області» зі змінами від 04 липня 2013 року 841-VI.

Дозвіл на спеціальне водокористування надається безоплатно.

Видача зазначеного дозволу здійснюється за клопотанням водокористувача з обґрунтуванням потреби у воді, погодженим з Одеським обласним управлінням водних ресурсів та Одеською обласною державною адміністрацією.

У дозволі на спеціальне водокористування встановлюються ліміт забору води, ліміт використання води та ліміт скидання забруднюючих речовин.

Спеціальне водокористування може бути короткостроковим (до трьох років) або довгостроковим (від трьох до двадцяти п’яти років).

Пріоритетні напрямки покращання екологічного стану області

Сучасна екологічна політика Одещини орієнтована на довгострокове створення та становлення попереджувальних заходів щодо джерел та причин, які викликають екологічні проблеми. Виходячи з цього, пріоритетними напрямками покращання екологічного стану регіону є такі:

  • впровадження ефективного, обґрунтованого та збалансованого механізму охорони довкілля;

  • реалізація заходів з охорони і раціонального використання водних ресурсів, зокрема, з охорони підземних вод та ліквідації джерел їх забруднення, відновлення і підтримання сприятливого гідрологічного режиму річок та інших водних об’єктів і заходів щодо ефективності роботи систем водовідведення в районах області;

  • виконання робіт, спрямованих на охорону і раціональне використання земельних ресурсів, захист і реабілітацію ґрунтів;

  • зниження викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря;

  • забезпечення збереження біологічного і ландшафтного різноманіття, створення репрезентативної системи територій і об’єктів природно–заповідного фонду та формування екомережі;

  • удосконалення комплексного механізму у сфері реалізації системи моніторингу навколишнього природного середовища на регіональному рівні;

  • заохочення й підтримка інформаційної та екологічно-просвітницької діяльності, заходи з екологічного виховання й підвищення екологічної культури населення, видання науково-популярної й навчальної літератури з екологічної тематики.

Крім цього, дії обласної ради в екологічній політиці, як і в попередні роки, будуть спрямовані на розвиток «зеленої» економіки та покращання інвестиційного клімату в природоохоронній сфері.